Регистрация    Войти
Авторизация
» » » Що залишимо нашим нащадкам?

Що залишимо нашим нащадкам?

Категория: Публикации » Интервью
Що залишимо нашим нащадкам? Вважається, що літо - це пора відпусток для вчителів, а справжня робота для них розпочнеться 1 вересня. Та, завітавши до комунального закладу «Вишневецька базова середня загальноосвітня школа», стає зрозуміло, що влітку у педагогів на відпочинок часу залишається не так багато: комплектація перших класів, ремонти, плани, звіти, дитячий майданчик… Роботи вистачає всім, та все ж таки нам вдалося поспілкуватися з директором школи Анатолієм Миколайовичем Дубовиченком, місцевим жителем і вихованцем цього закладу, який він очолює вже протягом 12 років.

- Анатолію Миколайовичу, розкажіть трохи про саму школу, про її минуле та теперішнє.
- Наша школа була заснована у 1969 році (це новий корпус, а старий функціонував ще з 1912 року). Побудована школа була за рахунок колгоспу. Завжди вона була на високому рівні, бо директори, які тут працювали, доклали багато зусиль: зібрали місцевий педколектив, який функціонує стабільно більше 30 років. Плинності кадрів немає. Колектив налічує 16 чоловік, а якщо рахувати разом із технічними працівниками, то нас 28. Навчається на сьогоднішній день 97 дітей. На наступний навчальний рік вже укомплектований перший клас.

- Вже пролунав останній дзвоник, то чим займаються діти під час канікул?
- Влітку працює дитячий майданчик «Барвінок». Та я вважаю, що школа не повинна цим займатися, бо ми не виконуємо оздоровчої функції. Діти хочуть відпочити, тому повинно як бути: всі прийшли, сьогодні їх, наприклад, повезли в музей, завтра - на Дніпро, і т.д. А так - біля школи… Звичайно, діти відвідують майданчик охоче, та необхідно розширювати свій кругозір. Але все впирається в кошти і в бюрократизм: щоб виїхати за межі району, необхідно за 5 (!) днів подавати заявку, все це узгоджувати… Так, з одного боку це зрозуміло - на сьогоднішній день просто небезпечно кудись відправлятися, та знову ж таки, раніше було набагато простіше. Та нічого! Працюємо, склали план. Усі вчителі задіяні як вихователі на майданчику, двічі харчуємо дітей. До нас підвозять діток із с. Водяного, всі задоволені.

- Щодо останнього дзвоника, чи проводили ви свято в цей день?
- У нас взагалі будь-які свята проходять в повному обсязі. Коли я прийшов на цю посаду, то у мене було таке кредо: «Усі свята, які є важливими для школи, - свята першого та останнього дзвоника, Новий рік, Свято матері - повинні бути». Бо село невелике, й до школи з радістю йдуть колишні випускники, які з теплом відгукуються про свої роки навчання та завжди відвідують шкільні свята. І ми стараємося всі їх проводити. І хоча вже декілька років у нас немає випускників - одинадцятикласників, та все одно шкільне свято у нас було.

- Після закінчення школи діти йдуть навчатися далі?
- Так. Вони поступають у технікуми, в училища. Потім деякі йдуть до ВНЗ. Я хочу зазначити, що у нас дітвора поступає на бюджет. Ми даємо високий рівень освіти. Та великою проблемою є те, що діти отримують дипломи, але не мають робочого місця. Я завжди говорив, що повинна бути системність, а саме: школа - вищий навчальний заклад - робота.

- А щодо бажання дітей навчатися, чи є воно зараз?
- Ми завжди проводимо моніторинги та дослідження, і я можу сказати, що великого бажання вчитися зараз немає. І діти в цьому не винні. Просто держава не зацікавлена в тому, щоб мати спеціалістів. Бо ми в свою чергу готуємо і можемо задовольнити усі вимоги для того, щоб діти вчилися. Але ж вони самі бачать: те, що буде далі - це невідомість. Ця проблема існує не перший рік, і вона не зникне, доки в нашій країні щось не зміниться.

- Та ваші учні все одно показують гарні результати на конкурсах та вікторинах.
- Це так і є. Наші діти отримують призові місця на багатьох обласних та районних конкурсах. Також багато учнів досягли помітних успіхів у спортивних змаганнях: у нас є філіал ДЮСШ на базі школи, і цього року багато дітей отримало подяки та нагороди за участь у змаганнях із волейболу. Також хочеться відзначити ученицю 8 класу Яну Данканич - це самородок! У неї дідусь пише вірші, і у Яни проявився талант до цього. Буквально місяць тому в нас проходив семінар вчителів української мови, і ми запрошували на нього викладача з Дніпропетровського національного університету К.С. Дуба. То коли Яна перед усіма зачитала свого вірша, він був вражений! Я можу одне про неї сказати - то є дар Божий, щоб так писати.

- Чи отримує школа якусь фінансову чи іншу допомогу?
- Я завжди говорив і буду говорити: «Якщо не можете допомогти, то краще не заважайте»! (посміхається). В основному, вже третій рік поспіль ремонти робляться за рахунок батьків, які дуже відповідально ставляться до цього. Звичайно, це косметичні роботи, бо на капітальні необхідно дуже багато коштів. Хоча такий ремонт нам би не завадив - потекла стеля у спортивному залі і при вході у школу. Коли ще не розпався колгосп, то був у нас такий В. І. Сорока, який там керував, то він нам дуже допоміг - зробив стелю, і вона не протікала більше 10 років. Та з часом все потребує ремонту. А ремонт потребує коштів (посміхається). Але залишилися і зараз небайдужі люди: дуже велику справу для школи робить К. В. Меренчук. Він допомагає у всьому - поставив три вікна, разом з нашими фермерами Ю. І. Мішковим та О. І. Мазуром обладнав медичний кабінет. І взагалі, ніколи не відмовляє нам та не залишає школу без допомоги.
Та все ж таки, саме держава повинна допомагати, а не добрі люди. Бо державі потрібні освіченні люди. Я гадаю, що колись наша влада це зрозуміє.

- А які плани у вас на майбутнє?
- Плани оптимістичні! Ми віримо в те, що колись таки все стане на свої місця, що освітяни знатимуть, для чого живуть. Все наладиться.

- Що б ви побажали всім дітям, які пішли зараз на літні канікули, та їхнім батькам?
- На шкільному святі останнього дзвоника я сказав дітворі: «Я вам побажаю гарно відпочити - це найголовніше. Набратися сонячного проміння, засмагнути і 1 вересня всім без винятку прийти в школу, сісти за парти здоровими та відпочившими». А батькам, як і завжди, бажаю: терпіння, терпіння і ще раз терпіння! (посміхається). І наостанок, колись Геродот питав : «А кому передамо те, що ми отримали і що надбали?», а я відповім так: «Є кому передати. І візьмуть, і будуть працювати не гірше нас».
Бесіду вела І. Чечель
скачать dle 10.1русский торрент трекер




Уважаемый посетитель, Вы зашли на сайт как незарегистрированный пользователь. Мы рекомендуем Вам зарегистрироваться либо зайти на сайт под своим именем.
Написать комментарий
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
Введите код: